Новогродівський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів №9

Новогродівської міської ради

Донецької області

Знайомтесь:

рій «Молода Січ»

Звітпро Добре діло

Загальна тема: « ТВОРИ ДОБРО, БО ТИ ЛЮДИНА»

Здійснений (проведений)

З 2020до 2021року

Виховник Лесів Інна Олегівна, педагог-організатор

Поштова адреса:

Донецька область,

місто Новогродівка

вул. Шкільна, 15

індекс 85483

Електрона адреса: shkola9@i.ua

Директор школи: Борковець Алла Олексіївна

ЗМІСТ

1. Зміст ..........................................................................2

2. Анотація .....................................................................3

3. Довідкові відомості .......................................................4

4. Опис «Доброго діла» з фотографіями..............................5-17

5. Додатки..................................................................18-24

6. Підсумки, висновки, рекомендації...................................25

2. АНОТАЦІЯ

Та не втомимося ми, творячи добро. Ці слова сказав ще давньогрецький філософ Плутарх. Добрі вчинки приносять радість не тільки оточуючим людям, але і тому, хто їх робить. Без добра життя нещасне.

Одним з основних завдань Новогродівського ЗЗСО I-II ступенів № 9 є формування у дітей загальнолюдських духовних цінностей та орієнтирів. Серед них - доброта, любов до ближніх, повага до навколишніх, етичні норми, прийняті суспільством. Працюючи над проектом «Роби добро і залучай до цього інших», учні намагались довести, що лише стремління до сяйва, високих ідеалів добра, справедливості, прагнення допомогти людям, бути їм потрібним, бути справедливим робить людину значною.

Вся ідея проекту спрямовується на формування духовності, виховання учнів як громадянина, патріота своєї землі, виховання в учнів почуття патріотизму, шани і поваги до ветеранів війни, проведення уроків мужності, уроків-спогадів, уроків-пам'яті.

3. ДОВІДКОВІ ВІДОМОСТІ

Ройовий клич:«Душу - Богові, життя - Україні, честь - собі!»

Ройове гасло:«В нас залишилась воля козацька, горить в нас щелицарський дух, і як в давні часи полум'яні, не покине в біді вірний друг»

Девіз:«В єдності - сила! В силі - перемога!»

Місце проведення: НовогродівськийЗЗСО І-ІІ ступенів № 9

Адресна спрямованість: підтримка української армії, учасників АТО, жителів Сходу України, які проживають у зоні військових дій.

Час проведення: вересень 2020 - травень 2021 років.

4. ОПИС «ДОБРОГО ДІЛА»

Уже багато років впроваджується у шкільному житті Всеукраїнська дитячо-юнацька військово-патріотична гра «Сокіл» («Джура»). Вона стала невід'ємною складовою національно-патріотичного виховання учнівської молоді. Виховна система Гри включає в себе постійну роботу у школі протягом усього навчального року, дає можливість залучити до спільної дії учнів, педагогів, батьків, представників місцевого самоврядування та громадських організацій.

Виховна система Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура») базується на козацьких і пластових традиціях. Зважуючи на складні військово-політичні умови, що нині склалися в нашій країні, така форма виховної роботи з учнівською молоддю є надзвичайно ефективною та актуальною. Високий рівень обороноздатності України може бути забезпечений не стільки новітніми зразками зброї, але, у першу чергу, високим рівнем патріотизму громадян, наявністю в них потрібних умінь та навичок із загальновійськових дисциплін, вміння зберегти своє життя і здоров'я в умовах надзвичайної ситуації та військового конфлікту, надання першої допомоги, а головне - їхньої готовності захистити Батьківщину від будь-якого агресора. Народ-патріот - непереможний.

«Добро починається з тебе!»

Відколи існує людство на землі, доброта вважається однією з найцінніших його чеснот. Ще в дитинстві людина отримує від батьків настанову бути доброю і милосердною. Той, хто пам'ятає її протягом усього життя, завжди буде потрібний іншим людям, суспільству, державі.

Так і учні нашої школи, які вступили в 2020 році до «Клубу юних миротворців», за ініціативою вчителя географії Лесів І.О., провели декілька благодійних акцій «Добро починається з тебе!». Напередодні святкування Дня міста Новогродівка вчитель разом з учнями провели велопробіг до пам'ятника «Невідомого солдата» в с. Червоний Яр. Діти разом з педагогом прибрали територію біля пам'ятника. Силами учнів 6-9 класів в належний стан приведено клумби, очищено територію від сміття та трави. Всі діти працювали з добрим настроєм.

Добро слід творити безкорисливо, не вимагаючи за нього плати чи подяки. А пам'ятник про героїв Другої світової навічно є і буде в наших серцях!

20 вересня козачата рою «Молода Січ» взяли участь ще в одній акції - «Збережемо пам'ять!», спрямовану на догляд і збереження військових меморіалів та пам'ятників.

Головна ідея акції полягала в тому, щоб силами небайдужих школярів провести прибирання, реставрацію та благоустрій пам'ятника «Невідомого солдата» в с. Червоний Яр. Нажаль, ці споруди у багатьох випадках перебувають у занедбаному стані, хоча на їх оздоблення часто не потрібні великі фінансові вкладення. Головне - це бажання за ними доглядати та докласти власні руки і серце до приведення пам'ятників і меморіалів у належному стані.

«Ми разом із учнями працювали з душею і серцем, з гіркими спогадами про страшне горе, яке спіткало їхніх батьків і всю нашу громаду. Ніщо не забуто і ніхто не забутий. Про них повинні пам'ятати живі...», - висловилася перед своїми вихованцями Лесів І.О. (Додатки 1 - 5)

Акція «Допомога птахам»

Щороку у ЗЗСО № 9 проводиться акція «Допомога птахам». Це - організація та проведення виставок шпаківень та годівничок із вторинних матеріалів, їх розміщення на території школи, скверів чи парків; природоохоронні конкурси та вікторини для дітей.

Розвішування шпаківень - для учнів школи справжнє свято, адже вони виходять разом з вчителями, батьками в «заказник» і там окрім того, що розвішують шпаківні, проводять різноманітні конкурси, змагання.

З давніх-давен люди мріяли навчитися літати, навіть створили літаки та гелікоптери, які схожі на птахів. Але так і не зрозуміли, що треба оберігати пернатих друзів: горобців та ластівок, синиць та дятлів, шпаків та лелек...

Підгодівля птахів взимку є одним з найважливіших заходів і одним із найреальніших шляхів допомоги пернатим. Гине пташка не від холоду, а від голоду. Тих птахів, які зимують вдома, школярі та дорослі постійно підгодовують. Учні школи щороку з настанням холодів вивішують годівнички та протягом зими дбають, щоб в них завжди було зерно.

Птахи, які залишилися зимувати, весь короткий день шукають їжу. Одні споживають свої запаси, інші - клюють плоди, ягоди та насіння рослин (горобина, калина, омела, сосна, ялина).

Є й хоробрі птахи «північні папуги» - шишкарі. Їдять вони насіння ялини або сосни, яке добувають з шишок вигнутими дзьобами. Тріщить мороз, а шишкар-мама сидить у гнізді і зігріває своїм теплом спочатку яйця, а потім - голих пташенят. Шишкар-тато весь цей час годує маму та пташенят насінням хвойних дерев, яке він приносить.

Птахи взимку бояться не холоду, а голоду. Тих запасів, що були зроблені восени, не вистачає. Тому і гинуть птахи у сильні морози. В наших силах, друзі, врятувати птахів від голодної смерті: розвісити годівнички і всю зиму

підгодовувати пернатих.

Про корм потрібно потурбуватися ще влітку. У серпні - вересні зв'яжіть снопики чортополоху, кінського щавлю, кропиви, лободи. Їх краще зберігати у підвішеному вигляді, а взимку встромити у сніг, поряд з годівничкою.

Синиці легко впораються і з твердою шкаралупою насіння кавуна, дині, гарбуза, кабачка. Це насіння потрібно промити теплою водою та висушити.

Жирне насіння соняшника можна також ввіткнути поряд з годівничкою Якщо немає вівса та проса, птахів можна годувати вівсянкою та пшоном.

Люблять птахи різноманітні сухофрукти та гриби. А ще більший сюрприз для птахів, якщо вони будуть червивими.

У травні-червні можна наловити травневих, червневих хрущів, які масово літають у вечірні години або інших комах. Сухі комахи взимку - це свято для багатьох птахів.

Більшість відходів зі столу врятують життя не одному птаху: недоїдена каша, картопля, крихти білого хліба, ягоди з компоту, крихти сиру тощо.

Потрібно пам'ятати, що чорний хліб набухає у зобиках птахів і може викликати їх загибель.

Залюбки птахи будуть клювати і шматочки жиру, маргарину, сала. Потрібно тільки пам'ятати, що вони повинні бути несолоні, бо сіль для птахів - отрута.

Чим годувати птахів взимку:

• насіння соняшника (не смажене) дуже люблять снігурі та синиці, добре ледь-ледь розчавити насіння пляшкою чи качалкою;
• коноплю люблять усі зерноїдні птахи;
• овес, на виправдання своєї назви, їдять вівсянки та ще чубаті жайворонки (посмітюхи) й польові горобці;
• просо, пшоно - найулюбленіша їжа тих же вівсянок і жайворонків, крім того, просо їдять куріпки, синиці та горобці;
• гарбузове насіння (лише сире) гарно потішить вас, оскільки дасть змогу побачити, як синиці, притиснувши лапкою насінину, діловито продзьобують у ній дірочку, стурбовано озираючись на всі боки;
• насіння дині не залишить байдужою жодну пташку;
• крихти сухого білого хліба (чорний хліб шкідливий для всього птаства) - чудовий корм для багатьох птахів;
• горобина і бузина, зібрані в кетяги й розвішані на деревах - найліпший подарунок дроздам;
• насіння ясеня (схожі на зв'язки ключів крилатки) - улюблений корм снігурів;
• насіння бур'янів (лобода, кропива, лопух, кінський щавель) - це найдешевший і дуже корисний корм для зерноїдних птахів.

Шпаківня - дерев'яний пташиний будиночок з дощок - уперше з'явилася на Русі. У старовину шпаківні часто робили витворами мистецтва. На частині колоди з порожниною в центрі вирізали постаті людей, розфарбовували їх. З дощок споруджували будиночок з двосхилим дахом, балконом, прикрашеним різьбленням. Птахам це було непотрібно, зате людям приємно. Цікаві старовинні шпаківні зберігаються в колекціях деяких історичних музеїв.

Сподіваємося, що пташиний гомін не зникне зі скверів та парків нашого міста!

ПОСАДИ КАЛИНУ БІЛЯ ШКОЛИ

Екологічний флеш-моб до Дня довкілля

(Звучить українська народна пісня «При долині кущ калини»)

Вчитель 1: Україна! Рідний край! Починається він з батьківського порога, стежини, тополі, барвінку, який ніжно стелиться в садочку. А ще він починається з прадавніх коренів твого народу.

1: Батьківщино, земле рідна,

Земле сонячна і хлібна,

Ти навік у нас одна.

Ти, як мати найрідніша,

Ти з дитинства наймиліша,

Ти і взимку найтепліша -

Наша отча сторона.

Вчитель 1: Хочемо вам зовсім небагато розповісти про наші народні символи.

Вчитель 2: Народні символи - це те, що найбільше любить і шанує народ. В одних народів їх більше, в інших менше. Називаючи народний символ, можна дізнатися, про яку країну іде мова. Так, коли ми говоримо - клен, то знаємо, що це символ Канади. Символіка Росії є береза, ромашка, ведмідь, горобина.

Вчитель 1: Про народні символи складено багато пісень і легенд, вони використовуються в обрядах, звичаях. Їх вишивають на сорочках, рушниках. Народні символи - це наші святині.

Вчитель 2: Народні символи України є рослинні і тваринні.

Вчитель 1: До рослинних символів відносяться калина, верба, дуб, тополя, барвінок, чорнобривці. Вони здавна уособлюють красу нашої України, духовну міць народу, засвідчують любов до рідної землі.

Вчитель 2: Завжди любили люди цілющу красуню калину, яка є символом дівочої краси, ніжності. Вона росла біля кожної хати. Красива вона і в пору цвітіння, і коли багряніє восени листя, і взимку, коли на тлі білого снігу червоніють її ягоди. Дівчата вишивали на сорочках калину, її вплітали у віночок.

Вчитель 1: З гілочки калини батько синові робив сопілочку, а слабеньким дівчаткам-немовляткам робили колисочку із калини. Калину оспівують у піснях, про неї складено легенди.

Вчитель 2: В одній із них розповідається про те, як вродлива дівчина Калина завела у болото ворогів-бусурманів. Багато з них загинули, але загинула і молода красуня. На місці її загибелі виріс кущ, який на честь дівчини і назвали калиною.

Вчитель 1: Калиною прикрашали весільний коровай. Перед молодими на столі ставили букет із гілочок дуба та калини. І на весільному рушнику вишивали калину з дубом як символи дівочої краси і ніжності та чоловічої сили і міцності.

Вчитель 2: Оспівана калина у поезіях Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки. До речі, велика поетеса написала вірш "Калина" після похорону свого коханого С. Мержинського. У цьому вірші вона вилила свій біль. Кущ калини садили на могилі козака або чумака, який загинув.

2: Калина - найулюбленіша в Україні рослина. Про походження куща калини розповідає народна легенда «Легенда про калину», а також казка «Калинка».

(Звучить українська народна пісня «При долині кущ калини»)

3: Похилена калина - засмучена дівчина. Щоб вівся рід, калину садили коло хати. Кущ калини біля материнської хати - це не тільки окраса, а й наш духовний символ, наша спадщина.

4: Калину і до столу подавали,

Весільні короваї прикрашали.

Як символ долі, щастя і краси,

І чистої дівочої коси.

5: Її вплітали у вінок дівчата,

Садили кущ калини коло хати:

Очистить і повітря навесні

І знадобиться у зимові дні.

6: Бо чай з калини - ліки від застуди.

Шанують цю красуню пишну люди

І лагідно калинонькою звуть,

Цілющий чай і сік калини п'ють.

7: Говорила мати: «Не забудься, сину,

Як будуєш хату, посади калину.

Білий цвіт калини - радість України,

А вогняні грона - наша кров червона.

8: Зоряна калина - і краса, і врода

Нашої країни - нашого народу.

Пам'ятаєш, сину, що казала мати:

«Посади калину в себе біля хати».

Вчитель: З калини робили колиски для немовлят, прикрашали світлиці.

9: На калині мене мати колихала,

Щастя, долі в чистім полі виглядала,

Ой, калинонько червона, нахилися,

Від землі ти сили-соку наберися.

10: Та літа давно минули, одлунали,

Як мене гілля високе колихало.

Знов калина коло млина розквітає,

Мого рідного синочка забавляє.

11: Виростай же, мій синочку, мій соколе.

Тобі щастям колоситься рідне поле,

Пролягла тобі на полі путь орлина

І в дорогу проводжає цвіт калини.

12: Зацвітай, молода калино,

Серед тихого по весіння.

Чиста хвиля до тебе плине,

Омиває твоє коріння.

13: Це ж тобі од вітрів ламатись.

Білим цвітом шуміть над світом,

Свіжих сил від землі набратись,

Дивом кетягів пломеніти.

14: Неподоланому народу,

Солов'їній моїй Україні,

Над камінням, над сиві води

Ти про щастя шуми, калино.

15: Посадіть калину коло школи,

Щоб на цілий білий світ

Усміхнулась щира доля,

Материнський ніжний цвіт.

16: Посадіть калину на городі,

Щоб розквітнула земля!

Із роси - пречиста врода,

З неба - почерк журавля.

17: Посадіть калину коло хати,

Щоб на всеньке, на життя,

Став би кожен ранок святом,

Дітям буде вороття.

(Звучить пісня у виконанні Софії Ротару «Одна калина»)

18: Посадіть калину в чистім полі,

Хай вона освятить час,

Рід наш дуже любить волю,

Хай же й Воля любить нас!

19: А щоб цвіт її не стерся,

Не зів'яв у спориші,

Посадіть калину коло серця,

Щоб цвіла вона в душі.

(Висадження кущів калини учнівськими колективами на території школи)

Підготувала: Лесів І.О.

«Добра багато не буває!»

Осінь багата не тільки врожаями, а й святами. Традиційно восени у Новогродівській школі І-ІІ ст. №9 проводиться благодійний ярмарок.

Такий захід згуртовує всю шкільну родину - учнів, учителів і батьківську громадськість. Школа у цей день нагадує вулик. Тут пропонують солодощі та страви української національної кухні, фрукти та овочі. Акцент ярмаркування - благодійні справи. Гроші вирученні з благодійного ярмарку передадуть людям, котрі цього потребують найбільше.

ЗЕРНО ДОБРА ЖИВЕ В СЕРЦЯХ

В.О.Сухомлинський писав: «Добро - це думка помножена на волю. Тільки за цієї умови матимемо не приреченість до зла. А це і є суть добра... Моральна чистота, благородність, непримиренність до зла - залежить від того, чи стане ідея добра твоїм переконанням, суттю твоєї душі, твоєю органічною потребою застосовувати на кожному кроці мірку оцінки того, що відбувається».

Саме з метою виховання у дітей цих чеснот, які допоможуть їх наблизити до добра, організовуються виставки малюнків, виготовляються обереги та проводяться доброчинні ярмарки на підтримку наших захисників,

і не тільки.

Організатори та гості свята приємно вражені тим, як діти підготувалися та перейнялися до глибини сердець метою заходу. Столи прикрашали різного зразка смаколики, домашня випічка. Тут вам і бабусині пиріжки, і дідові горішки, і печиво від матусі, і солодкі татові яблука та груші.

Настрій учасників та гостей дозволив відчути себе на святі доброти, де щирі українці ділилися не смаколиками, а своїм бажанням допомогти тим, кому потрібна підтримка та тепло сердець!

ДОДАТОК 1

ДОДАТОК 2

ДОДАТОК 3

ДОДАТОК 4

ДОДАТОК 5

ДОДАТОК 6

ДОДАТОК 7

6. ПІДСУМКИ, ВИСНОВКИ, РЕКОМЕНДАЦІЇ

Людина починається з добра,
Із ласки і великої любові.
Із батьківської хати і двора,
З поваги, що звучить у кожнім слові.

Людина починається з добра,
З уміння співчувати, захистити
Це зрозуміти всім давно пора,
Бо ми прийшли у світ добро творити.

Людина починається з добра
Із світла, що серця переповняє.
Ця істина, як світ, така стара,
А й досі на добро нас надихає.

Сьогодення потребує не лише добрих справ, а й милосердя, чуйності, толерантності, співчуття. Саме такі якості намагаються виховувати в учнів школи наші педагоги. Це стане для дитини одним з головних уроків для отримання високого звання - «ЛЮДИНА».

Кропітка, багаторічна робота учнів та педагогів Новогродівського ЗЗСО І-ІІ ступенів №9, проведені заходи, свята, акції сприяли громадянському змужнінню школярів, допомогли учням зростати свідомими громадянами України. За цей час були створені дійсно дієві системи роботи щодо патріотичного і громадянського виховання підростаючого покоління.

Отже, організовуючи, на перший погляд, невеликі, але реальні справи у своїй школі, учні вчаться бути компетентними та відповідальними громадянами своєї держави, переповнюються оптимістичними почуттями за долю України, усвідомлюючи, що кожен з них і всі разом можуть зробити реальний внесок у розбудову своєї рідної Батьківщини.

27 СІЧНЯ - День пам' яті жертв Голокосту!

Що таке Голокост?

На 1933 рік єврейське населення Європи становило понад дев'ять мільйонів. Більшість європейських євреїв жили в країнах, що їх нацистська Німеччина згодом окупувала або на які чинила вплив під час Другої світової війни. До 1945 року німці та їхні колабораціоністи вбили близько дві третини європейських євреїв, здійснюючи так зване «остаточне розв'язання єврейського питання» - нацистської політику знищення євреїв у Європі.

Нацисти вважали євреїв головною небезпекою для Німеччини. Хоча євреї були головними жертвами нацистського расизму, серед інших жертв також були роми й люди з психічними або фізичними вадами. Нацисти вбили близько 200 000 ромів та щонайменше 250 000 пацієнтів із психічними або фізичними вадами, здебільшого німців, що перебували у спеціальних установах, у рамках так званої програми «евтаназії».

Мірою того, як нацистська тиранія ширилася Європою, німці та колабораціоністи переслідували та вбили мільйони інших людей. Від двох до трьох мільйонів радянських військовополонених було вбито чи померло від голоду, хвороб, недбалого або жорстокого поводження. Німці переслідували неєврейську польську інтелігенцію, а також убили мільйони польських і радянських цивільних або перемістили їх для примусової праці в Німеччину чи в окуповану Польщу, де ці люди працювали і часто гинули в жалюгідних умовах.

З перших років нацистського режиму німецька влада переслідувала гомосексуалів та інших осіб, чия поведінка не відповідала визначеним соціальним нормам. Службовці німецької поліції переслідували тисячі політичних опонентів (зокрема комуністів, соціалістів і профспілкових діячів) та релігійних дисидентів (як-от Свідків Єгови). Багато з цих осіб загинули внаслідок ув'язнення та жорстокого поводження.

Здійснення «остаточного розв'язання єврейського питання»

Перший концентраційний табір

Багато перших концентраційних таборів були імпровізованими. На цій фотографії на борту судна, що використовувалося як плавучий концентраційний табір, відбувається перекличка для політичних в'язнів. Табір «Охстумзанд» біля Бремена (Німеччина), 1933 або 1934 рік.

У перші роки нацистського режиму націонал-соціалістичний уряд створив концентраційні табори для ув'язнення реальних та уявних політичних й ідеологічних опонентів. До початку війни посадовці СС і поліції також утримували в цих таборах чимдалі більше євреїв, ромів та інших жертв етнічної та расової ненависті.

Щоби скупчити єврейське населення та наглядати за ним, а також полегшити подальшу депортацію євреїв, у роки війни німці та колабораціоністи створили мережу ґетто, транзитних таборів і таборів примусової праці для євреїв. Німецькі органи влади також створили численні табори примусової праці для неєвреїв, чию працю німці прагнули експлуатувати, як у так званому Великому Німецькому Райху, так і на окупованій Німеччиною території.

Після вторгнення до Радянського Союзу в червні 1941 року ескадрони смерті СС (айнзатцгрупи), а згодом мілітаризовані батальйони офіцерів Поліції порядку, рухалися за німецькими військами для здійснення масових убивств євреїв, ромів, радянських посадовців і членів комуністичної партії СРСР. Німецькі підрозділи СС і поліції, за підтримки підрозділів Вермахту і Ваффен СС, вбили більше мільйона єврейських чоловіків, жінок і дітей, а також сотні тисяч представників інших груп населення.

З 1941 по 1944 рік нацистська німецька влада депортувала мільйони євреїв з Німеччини, окупованих територій і багатьох країн-союзників Осі до ґетто й центрів знищення, знаних як табори смерті, де людей вбивали у спеціально влаштованих газових камерах.

Моя мама підбігла до мене, схопила мене за плечі і сказала: «Лейбеле, я більше тебе не побачу. Піклуйся про свого брата».
- Лео Шнайдерман описує прибуття в Аушвіц, селекцію та відокремлення від своєї сім'ї.

Завершення Голокосту

Уцілілі жінки в таборі «Аушвіц»

Уцілілі жінки, які товпляться в бараках для в'язнів невдовзі після звільнення табору «Аушвіц» радянськими військами. Аушвіц (Польща), 1945 рік.

В останні місяці війни охоронці СС переміщували мешканців таборів поїздом або пішки, намагаючись запобігти звільненню Союзниками великої кількості в'язнів. Часто такі марші називають «маршами смерті». Коли союзні війська просувалися Європою в серії наступів на Німеччину, вони почали стикатися з концтаборами та звільняти звідти в'язнів, а також ув'язнених під час примусового переходу з одного табору до іншого. Марші тривали до 7 травня 1945 року, коли німецькі збройні сили беззастережно капітулювали перед Союзниками.

Для західних Союзників Друга світова війна в Європі офіційно закінчилася наступного дня, 8 травня (День Перемоги в Європі), а радянські сили оголосили свій «День Перемоги» 9 травня 1945 року.

Після Голокосту багато з тих, хто вижив, знайшли притулок у таборах для переміщених осіб, якими керували союзні держави. З 1948 по 1951 рік майже 700 000 євреїв емігрували до Ізраїлю, зокрема 136 000 осіб, переміщених з Європи. Решта переміщених євреїв емігрували до Сполучених Штатів та інших країн. Останній табір для переміщених євреїв закрився 1957 року.

Злочини, вчинені під час Голокосту, спустошили більшість європейських єврейських громад і повністю знищили сотні єврейських громад в окупованій Східній Європі.

22 січня - День Соборності України

Найближчими днями в Україні будуть відзначати одне з найважливіших державних свят, роль якого в історії країни важко переоцінити. 22 січня жителі нашої країни вітатимуть один одного з Днем Соборності України. Це свято має вже більш ніж сторічну історію. 22 січня 1919 року в Києві на Софійському майдані сталася визначна подія в історії нашого народу - урочисте проголошення Акту Злуки: в єдину українську соборну державу об'єдналися Українська Народна Республіка і Західно-Українська Народна Республіка.

В часи розрухи після Першої світової війни, в часи війни громадянської, кривавої і жорстокої, в часи злиднів і голоду судилося спалахнути зірці колективної думки, загальної доброї волі, коли реальністю став давно омріяний девіз: «Однині воєдино!» В той морозний січневий день збулася віковічна мрія українського народу жити однією сім'єю на своїй землі, в єдиній державі, не розділеній кордонами і не розірваній між ворогуючими державами.

Вперше День Соборності України відсвяткували у 1939 році в Хусті. Тоді це місто було столицею Карпатської України - Чехословацької автономії, а День Соборності став найбільш масовим заходом українців за 20 років. На демонстрацію вийшло понад 30 тисяч українців.

Офіційно святкувати День Соборності в Україні почали лише у 1999 році після указу президента Леоніда Кучми. Щорічно в цей день відзначають важливу історичну подію, що відбулася в 1919 році - проголошення Акту злуки Української народної республіки і Західноукраїнської народної республіки. Також цього дня згадують підписання Четвертого Універсалу Центральної Ради. Це сталося роком раніше - 22 січня 1918 року. Цим документом проголошувалася повна незалежність УНР.

Оскільки це свято пов'язане з процесом об'єднання українських земель, заходи, що проводяться 22 січня, покликані відобразити саме його. Мабуть, найбільш знаковий з таких відбувся в 1990 році і отримав назву «Живий ланцюг». Тоді люди вишикувалися «ланцюгом» від Києва до Львова та Івано-Франківська. За різними оцінками, участь у такій акції взяли до трьох мільйонів людей. Від того часу ідея проведення "живого ланцюга" стала доброю традицією. Такі акції влаштовують щорічно в різних куточках України, а в Києві 22 січня прийнято подібним чином "з'єднувати" два береги Дніпра - лівий та правий. Подібний флешмоб проводять, зокрема, на столичному мосту Патона. Святкові заходи 22 січня проходять не тільки в Україні. Акції, присвячені Дню соборності влаштовують українці, які проживають в різних містах Європи та Америки.

Національно-патріотичне виховання дітей та молоді - це комплексна система!!!

Національно-патріотичне виховання дітей та молоді - це комплексна системна і цілеспрямована діяльність органів державної влади, освітніх закладів, сі громадських організацій, сім'ї та інших соціальних інститутів щодо формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконання громадянського і конституційного обов'язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як правової, демократичної, соціальної держави. Найважливішим пріоритетом національно-патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до українського народу, Батьківщини, держави, нації.

Мета патріотичного виховання конкретизується через систему таких виховних завдань:

• утвердження в свідомості і почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України;
• виховання поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки;
• підвищення престижу військової служби, а звідси - культивування ставлення до солдата як до захисника вітчизни, героя;- усвідомлення взаємозв'язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю;
• сприяння набуттю дітьми та молоддю патріотичного досвіду на основі готовності до участі в процесах державотворення, уміння визначати форми та способи своєї участі в життєдіяльності громадянського суспільства, спілкуватися з соціальними інститутами, органами влади, спроможності дотримуватись законів та захищати права людини, готовності взяти на себе відповідальність, здатності розв'язувати конфлікти відповідно до демократичних принципів;
• формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій;- утвердження гуманістичної моральності як базової основи громадянського суспільства;
• культивування кращих рис української ментальності
• працелюбності, свободи, справедливості, доброти, чесності, бережного ставлення до природи;- формування мовленнєвої культури;- спонукання зростаючої особистості до активної протидії українофобству, аморальності, сепаратизму, шовінізму, фашизму.